Важливість питання безпечного Інтернету зумовлена тим, що сучасна людина не уявляє свого життя без глобальної мережі, оскільки вона дає багато інформації й можливостей. Молоде покоління не завжди усвідомлює, що може чекати на них у віртуальному просторі. Значимість проблеми безпечного Інтернету потребує постійної уваги з боку закладу освіти та батьків.
Цей день проводиться з метою залучити до дій кожного та кожну, хто відіграє свою роль у створенні кращого Інтернету для всіх, зокрема, наймолодших користувачів. Більш того, це запрошення для всіх до поважливого онлайнового спілкування задля забезпечення найкращого цифрового досвіду. Тож запрошую усіх долучилися до проходженя онлайн ксесту.
Ізоляція- це стрес, як для дорослих, так і для дітей. А боятися- це нормально. Страх, це емоція , яка вберігає людину від життєво небезпечних вчинків.
Дайте своїй дитині інформацію, що таке віруси взагалі, як вони передаються, що таке коронавірус, що таке щеплення і навіщо воно потрібно. Розкажіть про правила гігієни та самозбереження, навіщо потрібно підтримувати здоровий образ життя. Надавши інформацію згідно віку дитини, ви зменшите тим самим страх і тривожність.
Діти порівняно з дорослими більш вразливі до емоційного впливу, що порушують нормальний перебіг їхнього життя.
Під час пандемії діти можуть важко справлятися зі значними змінами рутини. Наприклад , закриття шкіл , садочків, секцій, необхідністю тримати дистанцію між людьми, самоізоляцію вдома.
Діти гарно та пильно спостерігають за дорослими і ставлять багато питань, хвилюються щодо своєї безпеки та безпеки своїх рідних. Ними заволодіває невпевненість в майбутньому і невпевненість в собі та своїх вчинках, все підлягає сумнівам та авторитетній оцінці дорослого.
Більшість дітей згодом повернуться до свого звичного ритму життя за підтримки дорослих, але деякі діти ризикують розвинути значні психологічні проблеми, такі як стрес, тривожність, депресія.
І головна задача батьків забезпечити не тільки фізичну безпеку але й подбати про їх емоційне та психологічне здоров’я.
Будьте тим дорослим, який завжди вислухає та допоможе з порадою. Демонструйте емпатію та терплячість заспокоюючи дитину, коли це потрібно.
Нічого так не вражає як самотність фізична та духовна. За відсутності адекватної інформації, діти покладаються на свою уяву. Дорослі мають бути відкритими для дітей, щоб вони могли ставити питання і отримувати відповіді, а також обговорювати свої переживання. Будьте поруч!
Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним із найбільш поширених розладів психологічного розвитку.
Ключовими симптомами є проблеми самоконтролю в різних сферах,зокрема:
- рухова гіперактивність і важкість стримувати себе, коли треба довгий час сидіти, мовчати.
- порушення концентрації уваги, особливо у ситуаціях коли не цікаво чи багато відволікаючих факторів.
- не терплячість (важко чекати, не перебиваючи інших)
- імпульсивність( схильність діяти, не оцінивши наслідків поведінки).
- труднощі самоорганізації.
Ці прояви у сфері гіперактивності, неуважності та імпульсивності виражені значно більше ніж у ровесників і ведуть до порушення навчання та стосунків.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей.
1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтесь позитивної моделі. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
2. Уникайте повторень слів "ні" та "не можна".
3. Говоріть стримано, спокійно, м`яко.
4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
5. Уникайте скупчень людей.
6. Підтримуйте чіткий розпорядок дня.
#психологічнийсторітеллінг #психолог #бібліотека Що ж таке сторітеллінг? У перекладі з англійської "story"- означає історія, а "telling"-розповідати. Отже, сторітеллінг - розповідь історій. Вміння говорити, формулювати власні думки - необхідні життєві навички для кожної людини. І вчитися цьому необхідно з дитинства. На сьогодні володіння інформацією, її обробка , вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію - основні завдання, які стоять перед дитиною. І ми їй допоможемо. Для цього ми запроваджуємо наш новий проект: "Психологічний сторітеллінг", де для найменших ми розповідаємо історії-казки з терапевтичними ефектом. Цей проект допоможе батькам вирішити дитячі проблеми. Нехай це маленька проблема для батьків, але вона впливає на світогляд дитини. Дитячий психолог та автор проекту Вікторія Миколаївна Панченко КЗК "Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей"
Як тільки ми призвичаїлися до умов карантину, перед нами постало інше питання – повернення до звичайного життя. Ізоляція й відсутність контакту з іншими людьми може мати вплив на комунікативні здібності людини. Цей вплив дуже індивідуальний і залежить від самооцінки, наявності в минулому соціальної фобії чи труднощів у комунікації.
Якщо труднощі траплялися й раніше, є ризик ускладнення проблеми спілкування в перший період після відновлення звичного життя.
Якщо проблем у комунікації в людини не було, є велика ймовірність, що навіть якщо й буде легкий дискомфорт, то за декілька днів він мине.
З’явилися нові цінності. Люди почали цінувати більш прості задоволення. Наприклад, прогулянка з друзями, особисті комунікації, похід у кав’ярню чи театр. Люди переосмислили дозвілля. Стало зрозуміло, що багато людей не спроможні сприйняти самоізоляцію як усамітнення, від якого можна кайфувати, тому що воно не добровільне.
Щоб вийти з карантину з кращим поглядом на життя потрібно:
- Навчитися бачити цінність в дрібницях.
- Перестати страждати. І власним прикладом показати дітям, що ми дорослі і ситуація керована.
- Навчитися пробачати себе і відпускати минулі помилки.
- Навчитися безумовно і безкорисно любити та приймати себе, дітей, близьких, світ.
- Егоїзм, пиханність, жадібність до всього змінити на повагу і терпимість.
Толерантність – це насамперед чесність…
Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу. Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.
Колись Вольтер заявив: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». Вища міра толерантності – це визнати, що є люди, які можуть думати чи діяти інакше, ніж я, і нічого з цим не поробиш, потрібно змиритися та терпіти їх «витівки».
Необхідно відмітити, що існує поняття про різні типи толерантності:
1.Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам.
2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань.
3. Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Це збігається з плюралізмом і пов’язане з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей.
4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.
Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, релігійних, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого». Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. Своє практичне вираження вона знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. І на кінець – варто відмітити, що толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт».
Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються.
Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими!
Будьмо толерантними один до одного!
І буде всім нам щастя.
 |
 |
Лінь заважає жити! Ще й як. Просто жахливо. Зимові речі, які я намагаюся розібрати і заховати якнайдалі, так і лежать то там, то тут. Я натикаюсь на них постійно, але попри докори сумління, теплі светри й пара рукавичок досі прикрашають мій інтер’єр.
А математика! Господи, допоможи мені взятися за розум! Про контрольну я коли дізналася? Правильно, два тижні тому. Контрольна коли? Правильно, завтра. А у мене півтори задачі та три з половиною правила вивчені. Збираюся ніч сидіти, до кінця. Перед смертю не надихаєшся, але ж хоча б щось…
Цього тижня моя спроба грамотно поставили мету завершилася повним крахом. Лінь перемогла мене з рахунком 5:0. Окрім математики й зимового одягу, у моєму «лінивому кошику» опинилися прогуляний урок хімії (ну дуже ліньки було йти на нього), мінус три пробіжки зранку і навіть недочитаний «Доктор Живаго». Отже, що маємо — кепський настрій, бажання «ну зараз точно все виправлю» і заприсягання «це вже напевне не повториться».
Що ж, доведеться розібратися в проблемі, як каже наш математик. Спочатку підемо методом «він зворотного». Можливо, у лінощах є щось хороше?
Іноді так трапляється, коли уникаєш значних навантажень, намагаєшся якщо вже не вочевидь відмовитися від яких-небудь завдань, то вже тишком їх не виконуєш. Так поводиться організм, якщо втома, що накопичилась у ньому, досягла позначки «ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ». Це захисна функція, коли навіть нетривале нічогонероблення приносить психіці та всьому організмові бажаний відпочинок і полегшення. Лінь на варта здоров’я!
Лінь — рушій прогресу!
Точно! Людина лінувалася ходити пішки, тому винайшла колесо, автомобіль і велосипед. Усе логічно. Ось тільки, щоби прогрес допомагав лінуватися, спочатку потрібно попрацювати!
Лінь передається генетично?
Неліниві американські дослідники дійшли висновку: пасивність і небажання працювати можуть передаватися генетично. Не поспішай полегшено зітхати: чого ви хочете, батьки, ви ж самі мене нагородили! Спадковий фактор чи ні — результат від цього не змінюється. І якщо ти не підготуєшся до іспитів, навряд чи когось зацікавить походження твоєї ліні.
Лінь чи повільність
«— Мені просто подобається все робити повільно, — запевняє моя подружка Ритуля, коли вчителі називають її лінивою. — Я ж усе роблю. Тільки не одразу».
Щось у цьому є: одні виконують роботу блискавично, іншим же для тієї самої операції потрібно вдвічі більше часу. У будь-якому випадку як лінь, так і повільність можуть підкласти свиню. Невиконані обіцянки не сприятимуть твоєму авторитету в очах оточення.
Потрібно придумати певні більш-менш розумні способи боротьби з лінощами і самою собою, — вирішила я і вирушила до свого друга Валерки, відомого скептика і критикана. Він напевне зможе об’єктивно оцінити те, що я напишу, та й кілька розумних тверджень підкине.
Виписуємо рецепт
— Ну, ти й утнула! — аж присвиснув Валерка, дізнавшись, що мені від нього потрібно. — Ну й тема! Спробуй написати цікаво, щоби без нотацій і занудства. Ну ж бо більше конкретики. Наприклад, батьки попросили зганяти до супермаркету і поприбирати перед приходом гостей, і відмовитися начебто немає причини. Але ліньки, чесно кажучи. От і зволікаєш до останнього, а мама й сестра ходять навколо, примовляючи: «Ну сходи!», «Ну прибери!». Тепер пиши, що потрібно робити. — Валерка штовхнув мене ліктем у бік. І я написала:
«Роби раз: попроси своїх, щоби припинили повторювати (нудити, зудіти, нити — ці слова не вимовляй). Скажи, що єдиного разу тобі достатньо.
Роби два: обери з двох неприємних речей ту, з якої приємніше починати.
Роби три: зроби першу справу дуже швидко. Наприклад, набіг на супермаркет може бути коротким, якщо ти правильно укладеш список покупок. Логістика — гарна річ. Розмісти назви товарів, які тобі потрібно купити, так, як вони розміщені в магазині. Зекономиш від 10 хвилин до півгодини. Перевірено.
Роби чотири: другу справу не залишай на потім. Її можеш робити трохи повільніше, бо завжди тішить думка, що вже робити нічого не треба.»
— Ну добре, припустимо, — скептик Валерка придумував, як би ще збити мене з пантелику. — А якщо сто разів обіцяти собі, що прокинешся до першого уроку, але спиш, а самому потім гидко від того, що немає ніякої сили волі.
Роби раз: знаєш, що зранку потрібно прокидатися, не сиди увечері в Інтернеті. Якщо лягти раніше, зранку не так важко прокинутися.
Роби два: попроси когось наполегливого тебе розбудити. Це непогано виходить у молодших братиків і сестричок. Вони напевне не дадуть тобі проспати!
Роби три: зміни свій ранковий мотив. Нехай це буде не «мені украй потрібно піти на перший урок», а «зранку я зможу зателефонувати дівчині, яка мені подобається».
— А зараз, як і годиться, пиши «секрети перемоги над лінню». Скільки їх буде? — Валерці вочевидь сподобалося бути справжнім консультантом.
П’ять секретів приборкання ліні
Зменшуємо ворога
У дитинстві бабуся читала мені казку, у якій злу чарівницю, яка капостила всім, спіймали й посадили до маленької прозорої склянки. Хтось із головних героїв перетворив бабцю на барометр — передбачаючи погоду, чарівниця показувала язика. Якось мені спало на гадку, буцімто якщо я свою лінь перетворю на маленьку чарівницю і посаджу її (також подумки) до склянки, то життя моє буде не таким уже й складним. Потім я вже вичитала, що винайшла велосипед: психологи давно практикують такий метод для боротьби з людськими проблемами й комплексами.
Знаходимо мотивацію.
Усім ледарям природно замислюватися над питанням: «А навіщо мені це робити?» Навіщо вибиратися з теплої постелі та бігти на вулицю? Навіщо хапатися за підручники, якщо вийшов новий сезон серіалу? «Так, — погодишся ти, — але це і є найбільша трудність — переконати себе, навіщо потрібно робити те, що неприємно або нудно». Насправді секрет не в тому, щоб обманути себе (це навряд чи вийде), а у тому, щоб знайти навіть у найнеприємнішій і нудній справі щось корисне й цікаве.
— Добре, — погодився Валерка, коли прослухав цю теорію. — Я терпіти не можу мити посуд. І це ти знаєш особисто від мене. Що я такого повинен сказати тобі, щоб мені захотілось перемити цю купу тарілок?
— Наприклад, якщо ти швидко помиєш посуд, то зможеш раніше піти гуляти. А якщо мама повернеться з роботи раніше і не побачить «піраміди Хеопса», то неодмінно похвалить тебе. Це ще один аргумент «за». Але говорити собі: «Я обожнюю мити цей прекрасний, милий посуд», — буде неправильно.
— Добре, нехай так. Ну, а якщо мені не хочеться йти до тренажерної зали? Ні, мотив у мене є: накачана фігура, кубики на животі й таке інше… А далі?
— Як це? А захоплені погляди дівчат? Твій мотив — бути накачаним — просто перетворюємо на «ловити захоплені погляди».
Визначаємо термін.
Коли потрібно щось зробити у визначений термін, мені допомагає ось такий прийом. Наприклад, реферат потрібно здати до 5 травня. Я ставлю собі нагадування, що його треба зробити до 30 квітня. І відразу забуваю про дату 5 травня. Я починаю працювати над рефератом раніше, а потім, 30 квітня у мене в запасі виявляється ще кілька днів, щоби зробити реферат ідеальним. Це можна виконувати не лише з рефератами, а й із чим завгодно.
Даємо собі відпочинок.
Тут усе просто. Хронічна втома накопичується і провокує лінь. Розподіляй роботу рівномірно, стеж за режимом дня, спи достатню кількість годин, і тоді організм із задоволенням візьметься виконувати нове завдання.
Навчаємося бачити хороше.
Якщо щось не виходить, не потрібно картати себе. Знай, що кожний другий дорослий відчуває докори сумління. Цікаво, але ми частіше бачимо свої недоліки й промахи, ніж успіхи. Так, я лінувався, але при цьому зробив те-то й те-то. Словом, помічай не лише ті моменти, коли лінь перемогла тебе, але й ті ситуації, коли перемога була на твоєму боці.